ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ НАЙТИ ИНФОРМАЦИЮ ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ ПОИСКОМ


БИОГРАФИЯ


  • Биография писателей

  • Биографии актрис ( актёров )

  • Биографии певцов

  • Политические деятели / Биография политических деятелей


  • БІОГРАФІЯ

  • Біографія співака

  • Біографія письмеників

  • Біографії актрис ( акторів )

  • Політичні діячі



  • У НАС ИСКАЛИ


  • БІОГРАФІЯ ГРУШЕВСЬКИЙ

  • ЛІНА КОСТЕНКО БІОГРАФІЯ

  • БІОГРАФІЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА

  • БІОГРАФІЯ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

  • БІОГРАФІЯ АННА АНДРЕЕВНА АХМАТОВА

  • БІОГРАФІЯ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛОМОНОСОВ

  • БІОГРАФІЯ БАСТА

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • БІОГРАФІЯ МАРКО КРОПИВНИЦКИЙ

  • БІОГРАФІЯ СТАС МИХАЙЛОВ

  • БІОГРАФІЯ ІВАН ГНАТЮК


  • Новый
    Восстановить
    RSS ПОДПИСКА
    СТАТИСТИКА

    Біографія (грец. bios життя і grafo - пишу; життєпис) - послідовне зображення життя якого або особи від народження його до смерті. Завдання біографа, за визначенням Т. Карлейля, в тому, щоб «намалювати вірну картину людського земного мандрування». Не обмежуючись простим викладом зовнішніх фактів життя і цим відрізняючись від curriculum vitae і некролога, біографія ставить собі за мету якомога повніше зобразити духовне обличчя даної особи в усіх його проявах. Якщо з біографії вибираються тільки деякі характерні риси з життя та діяльності даної особи, то тоді виходить характеристика. Біографічна література надзвичайно велика. Біографи були вже в класичній старовині; такі, напр., Плутарх і Тацит. Зап.-Євр. середньовіччя знало біографії майже виключно у вигляді життєписів святих, але з XVI ст. з'явилися біографії людей світських. До-петровська Русь з особливою любов'ю займалася біографіями святих, але поряд з цим у словниках того часу, так званих Азбуковниках, зустрічаються біографії та іншого роду діячів, напр., Давньо-грецьких філософів. Біографія має надзвичайно важливе значення для цілого ряду наукових дисциплін, що мають те чи інше ставлення до людської особистості - психології, історії, педагогіки, соціології тощо, тому серед деяких наукових діячів виникла думка про організацію Біографічного Інституту для систематичного, всебічного наукового вивчення біографій « Інститут повинен являти собою як би графічну пам'ять людства, передаючи з покоління в покоління накопичений людьми життєвий досвід і знання. Разом з тим інститут повинен бути міжнародним адресним столом, де буде зареєстрований всякий, що відзначив так чи інакше свій життєвий шлях ».








    Іван Іванович Пільгук
    Іван Іванович Пільгук

    Будуючи нове життя й нову культуру, ми зацікавлено придивляє-мось до життя минулого, беремо звідти необхідні уроки, черпаємо знання, науку й досвід
    (Іван Пільгук)

    Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на
    Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій
    школах, у 1917 році закінчив педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у
    громадянській війні, в партизанському загоні боровся з німецькими окупантами та
    з денікінцями. Згодом — учителював, співробітничав у газетах, почав писати
    художні твори.
    Набутком читацького загалу стали історико-біографічні твори Івана Пільгука
    «Грозовий ранок», «Повій, вітре!», «Дуби шумлять», «Григорій Сковорода», «Пісню
    снує Черемош», «Іван Карпенко-Карий», «Марія Заньковецька». Після тривалої
    наукової роботи письменник повернувся до художніх жанрів, якими розпочав
    літературну діяльність ще на початку 30-х років, надрукувавши тоді окремими
    виданнями документальні нариси «Суцільні лани» (1931), «Назустріч струмові
    Дніпрогесу» (1932), «Атагас» (1932).
    За час від перших публікацій до видання історико-біографічних повістей Іван
    Пільгук виховав не одне покоління педагогів. Колишній сільський учитель став
    професором, доктором філологічних наук, опублікував понад триста наукових праць,
    серед яких відомі монографічні дослідження «Т. Г. Шевченко — основоположник
    нової української літератури» (1954, 1963), «Степан Руданський» (1956),
    «Традиції Т. Г. Шевченка в українській літературі. Дожовтневий період» (1963),
    «Традиції Т. Г. Шевченка в українській радянській літературі» (1965), створив
    багато підручників із української літератури для середніх і вищих шкіл. Якось у
    розмові Іван Іванович напівжартома зауважив: «Якби мені судилося працювати
    мулярем, то я за все своє життя, навіть при допомозі найновітнішої техніки, не
    міг би покласти таку кількість цеглин у будови, скількома примірниками моїх
    підручників протягом сорока років користувалися учні середніх шкіл та студенти.
    Писались ті підручники або самостійно, або у співавторстві».
    • Комментариев: 0
    • Просмотров: 153
    Дополнительно
    Комментарии к записи
    Добавить свой камментарий