ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ НАЙТИ ИНФОРМАЦИЮ ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ ПОИСКОМ


БИОГРАФИЯ


  • Биография писателей

  • Биографии актрис ( актёров )

  • Биографии певцов

  • Политические деятели / Биография политических деятелей


  • БІОГРАФІЯ

  • Біографія співака

  • Біографія письмеників

  • Біографії актрис ( акторів )

  • Політичні діячі



  • У НАС ИСКАЛИ


  • БІОГРАФІЯ ГРУШЕВСЬКИЙ

  • ЛІНА КОСТЕНКО БІОГРАФІЯ

  • БІОГРАФІЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА

  • БІОГРАФІЯ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

  • БІОГРАФІЯ АННА АНДРЕЕВНА АХМАТОВА

  • БІОГРАФІЯ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛОМОНОСОВ

  • БІОГРАФІЯ БАСТА

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • БІОГРАФІЯ МАРКО КРОПИВНИЦКИЙ

  • БІОГРАФІЯ СТАС МИХАЙЛОВ

  • БІОГРАФІЯ ІВАН ГНАТЮК


  • Новый
    Восстановить
    RSS ПОДПИСКА
    СТАТИСТИКА

    Біографія (грец. bios життя і grafo - пишу; життєпис) - послідовне зображення життя якого або особи від народження його до смерті. Завдання біографа, за визначенням Т. Карлейля, в тому, щоб «намалювати вірну картину людського земного мандрування». Не обмежуючись простим викладом зовнішніх фактів життя і цим відрізняючись від curriculum vitae і некролога, біографія ставить собі за мету якомога повніше зобразити духовне обличчя даної особи в усіх його проявах. Якщо з біографії вибираються тільки деякі характерні риси з життя та діяльності даної особи, то тоді виходить характеристика. Біографічна література надзвичайно велика. Біографи були вже в класичній старовині; такі, напр., Плутарх і Тацит. Зап.-Євр. середньовіччя знало біографії майже виключно у вигляді життєписів святих, але з XVI ст. з'явилися біографії людей світських. До-петровська Русь з особливою любов'ю займалася біографіями святих, але поряд з цим у словниках того часу, так званих Азбуковниках, зустрічаються біографії та іншого роду діячів, напр., Давньо-грецьких філософів. Біографія має надзвичайно важливе значення для цілого ряду наукових дисциплін, що мають те чи інше ставлення до людської особистості - психології, історії, педагогіки, соціології тощо, тому серед деяких наукових діячів виникла думка про організацію Біографічного Інституту для систематичного, всебічного наукового вивчення біографій « Інститут повинен являти собою як би графічну пам'ять людства, передаючи з покоління в покоління накопичений людьми життєвий досвід і знання. Разом з тим інститут повинен бути міжнародним адресним столом, де буде зареєстрований всякий, що відзначив так чи інакше свій життєвий шлях ».








    Василь Чумак
    Василь Чумак
    (1901 — 1919)

    Три перші вірші поета “До праці”, “Не вам”, “Далі” були опубліковані в листопаді
    в 1917p., a 1918p. пролунав свіжий, бадьорий голос поета:
    Більше надії, брати!
    Місця сумніву нема —
    сміло і прямо іти,
    ширше ступать до мети
    з міццю, що скелі лама.
    Ці рядки, згодом покладені на музику, стали однією з улюблених пісень
    повстанців, що бачили в революції визволення від соціального й національного
    гніту. Проте самого поета серед них уже не було. Разом з Г. Михайличенком і К.
    Ковальовою в ніч з 20 на 21 листопада 1919р. Василь Чумак був розстріляний
    денікінцями в Києві. На той час поетові не сповнилося й дев'ятнадцяти років.
    Народився В. Чумак 7 січня 1901р. в містечку Ічня на Чернігівщині. “Батьки —
    небагаті селяни-хлібороби”, як зазначав сам поет, відповідаючи на запитання
    анкети товариства “Час”. Навчався після початкової школи в Ічнянському
    чотирикласному училищі (1910 — 1914) та Городнянській гімназії (1914 — 1918),
    щороку приносячи батькам похвальні листи. Дуже рано відчув нахил до поетичної
    творчості. Перший вірш у прозі “написав у 1910 році на місцевому жаргоні”.
    Рано сформулювалася й національна свідомість поета, про що свідчать уже перші
    відомі нам вірші (“Пісні минулих часів”, 1913):
    Пробудіться, орли сизі,
    Славні козаченьки,
    Заверніть колишню славу
    України-неньки.
    Швидко проминає пора учнівства, і за три роки (1917 — 1919) В. Чумак стає
    першорядним поетом, громадським й культурним діячем. Перша і єдина книжка віршів
    “Заспів” була підготовлена ще самим автором, але побачила світ уже після його
    трагічної загибелі від рук денікінців. Книжка справила великий вплив на розвиток
    революційно-романтичного напряму в українській поезії, а ім'я її автора ставили
    поряд з П. Тичиною, В. Елланом, М. Семенком. Засвоївши уроки модерністів, він
    зумів уже після М. Вороного, О. Олеся та Г. Чупринки створити щось принципово
    нове. Це був поет, у творчості якого вже чітко окреслився демократичний ідеал:
    ...Хай летять мої думи-пісні-метеори —
    Не в палаци гучні, не в безмежні блакитні простори,
    А в хатину людську, де в кутках оселилися злидні.
    Мої співи прості і робочому серцеві рідні.
    Книжка починається циклом “З ранкових настроїв”, потім поет ніби повертається до
    своїх модерністських настроїв, вплітаючи у цикли “Мрійновтома” й “Осіннє”
    мінорні мотиви суму, вмирання, навіть певні релігійні асоціації. Однак тут є і
    натяк на лютнево-березневі події, й заперечення декадентських мотивів:
    В перебіжнім шумовинні
    ланки-бризки марсельез:
    хай загине, хай загине
    мрійновтома сонних плес.
    (“Березневий каламут”)
    Рвучкий ритм, мелодійність інтонації, оригінальні метафори, благозвучні рими та
    асонанси, характерні епітети-прикладки, лаконізм виразу — все це виказує
    природний поетичний талант, який спирається на національні художні традиції і
    збагачений усіма здобутками поетичної, художньої культури, У своїх творчих
    пошуках поет часом досягав віртуозності, як у вірші “Ой, там у полі — на
    обніжку”:
    Ой та й погасли... — ті жарини —
    змерзли волошки в межі...
    ...Білий метелик лине та лине,
    білий метелик сніжин.
    Не менш довершений і вірш “Обніжок”, де в одній строфі передано цілу гаму
    настроїв:
    Вранці — роси. Марити. Мовчати.
    Колос. Шум. Волошки. Знов волошки.
    Материнка. Конюшина. Смутку трошки.
    Вранці — роси. Марити. Мовчати.
    У поезіях “Облетіли пелюстки моїх казок”, “Айстри”, “Гірлянди тьмяного намиста”,
    “Несли твою труну” виразно помітні впливи естетики модернізму і, ясна річ,
    враження від перебування у в'язниці та підпіллі.
    І, нарешті, “Цикл соціального”. Триптих “Червоний заспів” згодом посяде своє
    місце в усіх хрестоматіях та антологіях цього періоду:
    Риємо-риємо-риємо
    землю неначе кроти;
    з кутів плазуємо зміями,
    сіємо-сіємо-сіємо
    буйні червоні цвіти...
    У 1918 — 1920 pp. Київ дванадцять разів переходив із рук в руки
    найрізноманітніших політичних і військових сил. Ось чому “десь поза
    гратами-мурами... ранки конають ясні”, ось чому треба було кидати в лице
    можновладців: “Владарі світу з коронами, вже непотрібні ви нам”. Таким же
    закликом до боротьби є і другий вірш триптиха, а третій закінчується лівацьким
    рефреном “ми гімни тобі заплели, червоний тероре!”. Подібна лірика заохочувалася
    більшовицькими ідеологами.
    Цикл “Революція”, що вміщує п'ять восьмирядкових віршів-мініатюр, — це
    своєрідний ліро-епос доби, що однозначно вітається поетом. Знайдемо тут широко
    цитовані рядки: “на кремінь — крицю: буде світ! Ми непохитні, мов граніт”, бо
    “творим блиск, і творим дні!”. Це і був маніфест нового революційного мистецтва.
    Цікаво, що в четвертому вірші (він, до речі, має два варіанти), як і перший,
    змінюється символіка кольорів; якщо в першому: “Вище їх! До блакиті! Ми птиці!”,
    то в другому — “Туди — в червоні береги — з низин. Туди! Ми — крила! Птиці!”.
    Якщо у поетичних циклах “З ранкових настроїв”, “Мрійновтома”, “Осіннє”
    переважають “білі-білі душі нарцисів”, “блакитна далечінь”, “злотні тополі”, то
    у “Циклі соціального” домінує червоний колір. Дуже характерний передостанній
    твір циклу (“Офіра”), провідна думка якого — виправдання самопожертви (і жертв?)
    в ім'я революції, революційного мистецтва:
    На плакатах не атрамент. І не фарби. Кров.
    Пензлі-пучки умочайте в колектив-цебро.
    А ось як це обіграно в програмній статті В. Чумака “Революція як джерело”:
    “Тремтять незримі струни поєднання, і молекула-мистецтво горить, ятриться,
    бризкає кров'ю і погасає, і знов горить — сипле іскрами слів, фарб, згуку,
    черпаючи творчий матеріал з джерел революційної дії...”
    Талановитий поет, юнак, по суті, був захоплений магією перетворень, і його візії
    майбутнього оповиті серпанком утопії. А проте, — слід визнати тепер, — вони
    ховають у собі й “вишкір розбудженого звіра”. Чи не тому його поезія, хоч мала і
    свій національний, народотворчий смисл бодай завдяки потенції живого художнього
    слова, була так високо піднесена в наступні страшні часи?
    В. Чумак був не лише поетом, а й здібним прозаїком. Три оповідання — “Товарищ”
    (російською мовою), “Що було” і “Пожовклі сторінки” — присвячені старій школі,
    середовище якої автор добре знав. Етюд “Бризки пролісок” відбиває настрої учнів
    гімназії після Лютневої революції. Шкіц “Братові — руку” містить полеміку з
    пролеткультівськими поетами, які стверджували, що “только в городе возможны и
    движенье, и борьба”. Як своєрідну мемуарну прозу слід розглядати й тюремний
    щоденник В. Чумака “За гратами”.


    С. Крижанівський
    Історія української літератури ХХ ст. — Кн. 2. — К.: Либідь, 1998.
    • Комментариев: 0
    • Просмотров: 193
    Дополнительно
    Комментарии к записи
    Добавить свой камментарий