ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ НАЙТИ ИНФОРМАЦИЮ ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ ПОИСКОМ


БИОГРАФИЯ


  • Биография писателей

  • Биографии актрис ( актёров )

  • Биографии певцов

  • Политические деятели / Биография политических деятелей


  • БІОГРАФІЯ

  • Біографія співака

  • Біографія письмеників

  • Біографії актрис ( акторів )

  • Політичні діячі



  • У НАС ИСКАЛИ


  • БІОГРАФІЯ ГРУШЕВСЬКИЙ

  • ЛІНА КОСТЕНКО БІОГРАФІЯ

  • БІОГРАФІЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА

  • БІОГРАФІЯ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

  • БІОГРАФІЯ АННА АНДРЕЕВНА АХМАТОВА

  • БІОГРАФІЯ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛОМОНОСОВ

  • БІОГРАФІЯ БАСТА

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • БІОГРАФІЯ МАРКО КРОПИВНИЦКИЙ

  • БІОГРАФІЯ СТАС МИХАЙЛОВ

  • БІОГРАФІЯ ІВАН ГНАТЮК


  • Новый
    Восстановить
    RSS ПОДПИСКА
    СТАТИСТИКА

    Біографія (грец. bios життя і grafo - пишу; життєпис) - послідовне зображення життя якого або особи від народження його до смерті. Завдання біографа, за визначенням Т. Карлейля, в тому, щоб «намалювати вірну картину людського земного мандрування». Не обмежуючись простим викладом зовнішніх фактів життя і цим відрізняючись від curriculum vitae і некролога, біографія ставить собі за мету якомога повніше зобразити духовне обличчя даної особи в усіх його проявах. Якщо з біографії вибираються тільки деякі характерні риси з життя та діяльності даної особи, то тоді виходить характеристика. Біографічна література надзвичайно велика. Біографи були вже в класичній старовині; такі, напр., Плутарх і Тацит. Зап.-Євр. середньовіччя знало біографії майже виключно у вигляді життєписів святих, але з XVI ст. з'явилися біографії людей світських. До-петровська Русь з особливою любов'ю займалася біографіями святих, але поряд з цим у словниках того часу, так званих Азбуковниках, зустрічаються біографії та іншого роду діячів, напр., Давньо-грецьких філософів. Біографія має надзвичайно важливе значення для цілого ряду наукових дисциплін, що мають те чи інше ставлення до людської особистості - психології, історії, педагогіки, соціології тощо, тому серед деяких наукових діячів виникла думка про організацію Біографічного Інституту для систематичного, всебічного наукового вивчення біографій « Інститут повинен являти собою як би графічну пам'ять людства, передаючи з покоління в покоління накопичений людьми життєвий досвід і знання. Разом з тим інститут повинен бути міжнародним адресним столом, де буде зареєстрований всякий, що відзначив так чи інакше свій життєвий шлях ».








    Галина ЖУРБА
    Галина ЖУРБА
    (29 грудня 1888 — 9 квітня 1979)

    Галина ЖУРБА (Галина Маврикіївна Домбровська, по чоловікові Нивінська)
    народилася 29 грудня 1888р. в поміщицькому домі на Уманщині. Вихована в
    польській культурі, вже з юнацьких років нав'язала зв'язок з народом і
    повернулася до українства, що його віднайшла по лінії маминого роду
    Копистинських.
    Писати почала ще в батьківському домі. Двадцятирічною студенткою почала і
    друкуватись за посередництвом літературознавця Андрія Ніковського, який
    підготовив і зредагував першу книжку оповідань Галини Журби “З життя”, що вийшла
    друком в 1908р. в Одесі. До цієї книжки увійшли три оповідання: “Солов'ї”,
    “Черешні” та “Ясний день”. Рецензії на це видання написали Іван Липа й Євген
    Чикаленко.
    Журба переїхала у Київ і тут почала друкуватися в передовому на той час
    літературному журналі “Українська хата”; число “Української хати”, в якому було
    надруковане оповідання Галини Журби “Коняка”, підпало під цензуру. В 1919 р.
    вийшла друком друга збірка оповідань “Похід життя”.
    Після визвольної війни Галина Журба разом з евакуацією уряду УНР переїхала у
    Польщу й опинилась у польському таборі полонених українських вояків у Тарнові,
    де написала сценічний етюд “Маланка”, що вийшов книжковим виданням в 1921 р.
    Поселилась на Волині, де присвятила час поширенню освіти між селянством, а далі
    переїхала до Львова, де продовжувала свою літературну діяльність. У Львові у
    видавництві “Батьківщина” були надруковані дві повісти, що їх темою була
    визвольна війна, а саме “Зорі світ заповідають” (1933) і “Революція йде” (1937);
    за першу повість письменниця була нагороджена премією Товариства Письменників і
    Журналістів.
    Під час другої світової війни вийшов друком в Українському Видавництві
    сензаційний роман “Доктор Качіоні” (1943). Війна змусила письменницю емігрувати,
    й вона через Німеччину переїхала в Америку, де поселилась у Філядельфії. Тут,
    живучи дуже вбого, написала дві книжки, що стали головним здобутком її
    літературної праці; це автобіографічна розповідь “Далекий світ”, що вийшла
    першим виданням в Буенос-Айресі в 1955 р., а другим в 1978 р. в Нью-Йорку, і
    роман на тлі історії “Тодір Сокір” (1967) як перша частина задуманої трилогії.
    Обі книжки — це картина життя отого “далекого світу”, з якого вийшла
    письменниця, коли упадав старий порядок з чужим панством і селянським бунтом, і
    в революції творився новий світ, в якому й Україна вимагала свого місця на
    землі. Ці два романи виносять Галину Журбу на перше місце між еміграційними
    письменниками та увійдуть у класику української літератури. Галина Журба
    посвятила багато уваги організації ОУП “Слово”, а ще активніше допомагала
    уможливити видання нашого письменницького збірника “Слово”, для чого перевела і
    грошову збірку. Померла 9 квітня 1979 р. у Філядельфії.

    Остап ТАРНАВСЬКИЙ
    Українське слово. — Т. 1. — К., 1994.
    • Комментариев: 0
    • Просмотров: 171
    Дополнительно
    Комментарии к записи
    Добавить свой камментарий