ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ НАЙТИ ИНФОРМАЦИЮ ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ ПОИСКОМ


БИОГРАФИЯ


  • Биография писателей

  • Биографии актрис ( актёров )

  • Биографии певцов

  • Политические деятели / Биография политических деятелей


  • БІОГРАФІЯ

  • Біографія співака

  • Біографія письмеників

  • Біографії актрис ( акторів )

  • Політичні діячі



  • У НАС ИСКАЛИ


  • БІОГРАФІЯ ГРУШЕВСЬКИЙ

  • ЛІНА КОСТЕНКО БІОГРАФІЯ

  • БІОГРАФІЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА

  • БІОГРАФІЯ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

  • БІОГРАФІЯ АННА АНДРЕЕВНА АХМАТОВА

  • БІОГРАФІЯ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛОМОНОСОВ

  • БІОГРАФІЯ БАСТА

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • БІОГРАФІЯ МАРКО КРОПИВНИЦКИЙ

  • БІОГРАФІЯ СТАС МИХАЙЛОВ

  • БІОГРАФІЯ ІВАН ГНАТЮК


  • Новый
    Восстановить
    RSS ПОДПИСКА
    СТАТИСТИКА

    Біографія (грец. bios життя і grafo - пишу; життєпис) - послідовне зображення життя якого або особи від народження його до смерті. Завдання біографа, за визначенням Т. Карлейля, в тому, щоб «намалювати вірну картину людського земного мандрування». Не обмежуючись простим викладом зовнішніх фактів життя і цим відрізняючись від curriculum vitae і некролога, біографія ставить собі за мету якомога повніше зобразити духовне обличчя даної особи в усіх його проявах. Якщо з біографії вибираються тільки деякі характерні риси з життя та діяльності даної особи, то тоді виходить характеристика. Біографічна література надзвичайно велика. Біографи були вже в класичній старовині; такі, напр., Плутарх і Тацит. Зап.-Євр. середньовіччя знало біографії майже виключно у вигляді життєписів святих, але з XVI ст. з'явилися біографії людей світських. До-петровська Русь з особливою любов'ю займалася біографіями святих, але поряд з цим у словниках того часу, так званих Азбуковниках, зустрічаються біографії та іншого роду діячів, напр., Давньо-грецьких філософів. Біографія має надзвичайно важливе значення для цілого ряду наукових дисциплін, що мають те чи інше ставлення до людської особистості - психології, історії, педагогіки, соціології тощо, тому серед деяких наукових діячів виникла думка про організацію Біографічного Інституту для систематичного, всебічного наукового вивчення біографій « Інститут повинен являти собою як би графічну пам'ять людства, передаючи з покоління в покоління накопичений людьми життєвий досвід і знання. Разом з тим інститут повинен бути міжнародним адресним столом, де буде зареєстрований всякий, що відзначив так чи інакше свій життєвий шлях ».








    ГНАТ ХОТКЕВИЧ
    ГНАТ ХОТКЕВИЧ
    (1877 — 1938)

    Хоткевич Гнат Мартинович народився 31 грудня 1877р. в Харкові, де минула більша
    частина його життя. 1900р. закінчив місцевий технологічний інститут. Ще в
    студентські роки включився в культурно-освітню діяльність на селі, віртуозно
    опанувавши гру на бандурі. Разом з О. Матюшенком, майбутнім організатором
    повстання на панцернику «Потемкин», влаштовував вистави, їздив місцями козацької
    слави. Зрештою, увійшов у контакти із членами Української соціал-демократичної
    партії (О. Коваленко, Ж. Коллар та ін.). Все це викликало підозри місцевих
    властей, внаслідок чого 1899р. він був на рік виключений з інституту як
    неблагонадійний. Був одним з організаторів виступу кобзарів-лірників на
    Археологічному з'їзді в Харкові (1902), фундатором першого в Росії Робітничого
    театру.
    1905р. взяв активну участь у революційних подіях, у зв'язку з чим змушений був
    емігрувати до Галичини. Повернувшись до Києва 1912p., він зразу ж був
    арештований і висланий за межі України. Повернувся до Харкова після розпаду
    царської Росії, проживши тут до свого чергового арешту.
    Гнат Хоткевич — самобутня творча постать: письменник, критик, літературознавець,
    мистецтвознавець, театральний і музичний діяч, історик і етнограф, автор
    багатьох новел, оповідань, повістей, романів. Окремими книжками вийшли друком
    «Поезії в прозі» (1902), драма «Лихоліття» (1906), повісті «Камінна душа»
    (1911), «Авірон» (1917), оповідання «Гірські акварелі» (1914), «Твори» у восьми
    томах (1928 — 1931) та ін.
    Незважаючи на свої заслуги перед народом як талановитого письменника,
    громадського і культурного діяча, учасника революційного руху на Україні,
    Хоткевич з початку 30-х років зазнає жорстоких переслідувань з боку партократії:
    його звинувачують у націоналізмі, не публікують творів, шельмують у пресі.
    Письменник звертається листовно до різних інстанцій (харківських властей,
    Академії наук України, зрештою, до «батька» Сталіна) з проханням полегшити його
    долю та долю його сім'ї: «Як мені далі жити? Мене позбавили праці і хлібних
    карток. Ми голодуємо. Я спроможний купити лише один кухоль квасолі на день, із
    якої варимо на всіх юшку... На двох дітей маємо тільки одну пару чобіт, а їм же
    треба ходити до школи... В нас нічим топити... Вода в хаті замерзає...»
    Не допомогла Хоткевичу ні Спілка письменників, ні Академія наук. Зрештою після
    гонінь, цькувань, принижень настала розв'язка: 23 лютого 1938p. виписано ордер
    на арешт Г. Хоткевича, звинуваченого в тому, що він нібито є «учасником
    антирадянської української націоналістичної організації».
    Водночас з арештом відбувся трус на квартирі письменника: вилучено паспорт,
    профквиток, конфісковано мисливську рушницю.
    У постанові від 3 березня 1938p. органів НКВС УРСР Г. Хоткевич уже
    звинувачується в тому, що «він є учасником контрреволюційної української
    повстанської організації і агентом німецької розвідки, протягом тривалого часу
    проводив активну контрреволюційну націоналістичну організаційну і шпигунську
    діяльність».
    Під постановою — підпис оперуповноваженого III відділу управління Державної
    безпеки Ейдука.
    У протоколі допиту від 23 травня 1938p., який вів той же Ейдук, Хоткевичу
    інкримінується те, що він є «переконаний український націоналіст... протягом
    всього існування соціалістичної держави вів активну боротьбу з Радянською
    владою».
    Внаслідок вжитих до письменника заходів фізичного впливу він був змушений
    «зізнатися» у «злочинах», яких не вчинив.
    У справі Г. Хоткевича як доведений факт стверджується, що 1923p. він
    завербований у Харкові для шпіонажу на користь Німеччини, був не тільки
    зв'язаний з Українською військовою організацією, а й «проводив активну
    діяльність по лінії цієї контрреволюційної організації».
    У зв'язку з цим його справу вирішено надіслати на розгляд НКВС СРСР. Доля
    Хоткевича цією постановою була вирішена.
    Про останній, найтрагічніший, момент у житті Г. Хоткевича свідчить «Виписка із
    протоколу № 69 засідання Особливої трійки УНКВС по Харківській області» від 29
    вересня 1938p.: обвинуваченого розстріляти, а особисте майно конфіскувати.
    Цей вирок виконано 8 жовтня 1938p.
    24 квітня 1956p. військовий трибунал Київського військового округу ухвалу
    «особливої трійки» в справі Г. Хоткевича скасував за відсутністю в його діях
    складу злочину.
    Гнат Хоткевич реабілітований посмертно.
    • Комментариев: 0
    • Просмотров: 286
    Дополнительно
    Комментарии к записи
    Добавить свой камментарий