ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ НАЙТИ ИНФОРМАЦИЮ ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ ПОИСКОМ


БИОГРАФИЯ


  • Биография писателей

  • Биографии актрис ( актёров )

  • Биографии певцов

  • Политические деятели / Биография политических деятелей


  • БІОГРАФІЯ

  • Біографія співака

  • Біографія письмеників

  • Біографії актрис ( акторів )

  • Політичні діячі



  • У НАС ИСКАЛИ


  • БІОГРАФІЯ ГРУШЕВСЬКИЙ

  • ЛІНА КОСТЕНКО БІОГРАФІЯ

  • БІОГРАФІЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА

  • БІОГРАФІЯ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

  • БІОГРАФІЯ АННА АНДРЕЕВНА АХМАТОВА

  • БІОГРАФІЯ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛОМОНОСОВ

  • БІОГРАФІЯ БАСТА

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • БІОГРАФІЯ МАРКО КРОПИВНИЦКИЙ

  • БІОГРАФІЯ СТАС МИХАЙЛОВ

  • БІОГРАФІЯ ІВАН ГНАТЮК


  • Новый
    Восстановить диски на lexus lx - вся детальная информация у нас на сайте Через бездну к ........
    RSS ПОДПИСКА
    СТАТИСТИКА

    Біографія (грец. bios життя і grafo - пишу; життєпис) - послідовне зображення життя якого або особи від народження його до смерті. Завдання біографа, за визначенням Т. Карлейля, в тому, щоб «намалювати вірну картину людського земного мандрування». Не обмежуючись простим викладом зовнішніх фактів життя і цим відрізняючись від curriculum vitae і некролога, біографія ставить собі за мету якомога повніше зобразити духовне обличчя даної особи в усіх його проявах. Якщо з біографії вибираються тільки деякі характерні риси з життя та діяльності даної особи, то тоді виходить характеристика. Біографічна література надзвичайно велика. Біографи були вже в класичній старовині; такі, напр., Плутарх і Тацит. Зап.-Євр. середньовіччя знало біографії майже виключно у вигляді життєписів святих, але з XVI ст. з'явилися біографії людей світських. До-петровська Русь з особливою любов'ю займалася біографіями святих, але поряд з цим у словниках того часу, так званих Азбуковниках, зустрічаються біографії та іншого роду діячів, напр., Давньо-грецьких філософів. Біографія має надзвичайно важливе значення для цілого ряду наукових дисциплін, що мають те чи інше ставлення до людської особистості - психології, історії, педагогіки, соціології тощо, тому серед деяких наукових діячів виникла думка про організацію Біографічного Інституту для систематичного, всебічного наукового вивчення біографій « Інститут повинен являти собою як би графічну пам'ять людства, передаючи з покоління в покоління накопичений людьми життєвий досвід і знання. Разом з тим інститут повинен бути міжнародним адресним столом, де буде зареєстрований всякий, що відзначив так чи інакше свій життєвий шлях ».








    Григорій Сковорода
    Григорій Сковорода
    (1722 — 1794)

    3 грудня 1722 року — народження Григорія Саввича Сковороди в селі Чорнухи
    Лубянської округи Київського намісництва.
    1738 р. —вступає до Києво-Могилянської Академії.
    1742 р. — Григорій Сковорода прийнятий півчим до придворної капели.
    1744 р. — з валкою Єлізавєти Петрівни повертається до Києва й продовжує навчання
    в Академії.
    1750 р. — подорож до Венгрії і далі по країнах Західної Європи.
    1753 р. — повернення із-за кордону.
    1 липня 1753 року написаний перший датований вірш Сковороди, присвячений
    вступові на єпископську кафедру в місті Переяславі Іоанна Козловича.
    1753 — 1754 — час написання трактату «Рассуждение о поэзии и руководство к
    искусству оной».
    1754 р. — усунення Сковороди з посади вчителя піїтики в Переяславській
    семінарії. Григорій наймається домашнім вчителем до маєтку Каврай поміщика
    Степана Томари.
    1755 р. — подорож до Москви і перебування в Троїце-Сергіївій лаврі.
    1755 — 1758 — Сковорода знову живе в селі Каврай в Степана Томари.
    1759 р. — Григорія Сковороду запрошено на посаду вчителя поезії до Харківського
    колегіуму.
    Влітку 1760 року після сварки з архімандритом Гервасієм Сковорода йде з
    колегіуму.
    1760 — 1761 — перебування в селі Стариця.
    Влітку 1761 року — повернення до Харківського колегіуму.
    1761 — 1764 — Сковорода — вчитель синтаксису та грецької мови в колегіумі.
    1764 р. — подорож до Києва.
    1766 р. — складено лекцію «Начальная дверь ко христианскому добронравию». Цього
    ж року Сковорода усамітнюється в гужвінському лісі на околицях Харкова і створює
    свій перший філософський діалог «Наркисс».
    1767 р. — написано діалог «Асхань».
    1768 — 1769 — Сковорода викладає катехізис в додаткових класах при Харківському
    колегіумі.
    1769 р. — початок странницького періоду в житті Григорія Сковороди.
    1770 р. — останні відвідини Києва. Сковорода три місяці живе в Китаєвій пустині,
    звідки перебирається до ахтирського Троїцького монастиря.
    1772 р. — написаний «Разглагол о древнем мире», одразу після нього — «Разговор
    пяти путников о истинном щастии в жизни».
    1774 р. — з початку цього року Сковорода живе в селі Бабаї на околиці Харкова.
    Тут він закінчує «Басни Харьковския» і дописує діалог «Кольцо».
    1775 р. — Григорій Саввич присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу — діалог
    «Алфавит, или букварь мира».
    1776 р. — написано трактат «Икона Алкивиадская».
    1781 р. — подорож до Таганрогу.
    1783 р. — в Бабаях Сковорода закінчує роботу над діалогом «Брань архистратига
    Михаила со сатаною».
    1783 — 1785 — в цей період написані три праці: «Беседа 1, нареченная
    observatorium»; «Беседа 2, нареченная obserwamorium specula»; діалог «Пря бесу с
    Варсавою».
    1785 — 1790 — Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий
    Бурлук.
    1787 р. — він присвячує Федору Диському діалог «Убогий жайворонок», цього ж року
    пише свій другий педагогічний діалог «Благодарный Еродий».
    1790 р. — дарує Я. М. Донцю-Захаржевському «Книжечку Плутархову о спокойствии
    души». Цього ж року переїжджає жити до села Іванівка.
    1791 р. — присвячує Михайлу Коваленському свій останній філософський діалог
    «Потоп Змиин», що був написаний наприкінці вісімдесятих років.
    1792 р. — весь цей рік Григорій Саввич знову живе у Гусинці.
    1794 р. — навесні цього року в Івановці художник Лук’янов пише портрет Г. С.
    Сковороди;
    — влітку Сковорода відвідує Коваленського в його орловському маєтку — селі
    Хотетові.
    29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селі Іванівка, заповівши написати на
    своєму надгробку: «Мир ловил меня, но не поймал».
    • Комментариев: 0
    • Просмотров: 176
    Дополнительно
    Комментарии к записи
    Добавить свой камментарий