ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ НАЙТИ ИНФОРМАЦИЮ ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ ПОИСКОМ


БИОГРАФИЯ


  • Биография писателей

  • Биографии актрис ( актёров )

  • Биографии певцов

  • Политические деятели / Биография политических деятелей


  • БІОГРАФІЯ

  • Біографія співака

  • Біографія письмеників

  • Біографії актрис ( акторів )

  • Політичні діячі



  • У НАС ИСКАЛИ


  • БІОГРАФІЯ ГРУШЕВСЬКИЙ

  • ЛІНА КОСТЕНКО БІОГРАФІЯ

  • БІОГРАФІЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА

  • БІОГРАФІЯ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

  • БІОГРАФІЯ АННА АНДРЕЕВНА АХМАТОВА

  • БІОГРАФІЯ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛОМОНОСОВ

  • БІОГРАФІЯ БАСТА

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • БІОГРАФІЯ МАРКО КРОПИВНИЦКИЙ

  • БІОГРАФІЯ СТАС МИХАЙЛОВ

  • БІОГРАФІЯ ІВАН ГНАТЮК


  • Новый
    Восстановитьрезюме соискателей читайте здесь зарегистрировать ооо москве под ключ - описание у нас на сайте
    RSS ПОДПИСКА
    СТАТИСТИКА

    Біографія (грец. bios життя і grafo - пишу; життєпис) - послідовне зображення життя якого або особи від народження його до смерті. Завдання біографа, за визначенням Т. Карлейля, в тому, щоб «намалювати вірну картину людського земного мандрування». Не обмежуючись простим викладом зовнішніх фактів життя і цим відрізняючись від curriculum vitae і некролога, біографія ставить собі за мету якомога повніше зобразити духовне обличчя даної особи в усіх його проявах. Якщо з біографії вибираються тільки деякі характерні риси з життя та діяльності даної особи, то тоді виходить характеристика. Біографічна література надзвичайно велика. Біографи були вже в класичній старовині; такі, напр., Плутарх і Тацит. Зап.-Євр. середньовіччя знало біографії майже виключно у вигляді життєписів святих, але з XVI ст. з'явилися біографії людей світських. До-петровська Русь з особливою любов'ю займалася біографіями святих, але поряд з цим у словниках того часу, так званих Азбуковниках, зустрічаються біографії та іншого роду діячів, напр., Давньо-грецьких філософів. Біографія має надзвичайно важливе значення для цілого ряду наукових дисциплін, що мають те чи інше ставлення до людської особистості - психології, історії, педагогіки, соціології тощо, тому серед деяких наукових діячів виникла думка про організацію Біографічного Інституту для систематичного, всебічного наукового вивчення біографій « Інститут повинен являти собою як би графічну пам'ять людства, передаючи з покоління в покоління накопичений людьми життєвий досвід і знання. Разом з тим інститут повинен бути міжнародним адресним столом, де буде зареєстрований всякий, що відзначив так чи інакше свій життєвий шлях ».








    Іван драч біографія
    ІВАН ДРАЧ
    (Нар. 1936 p.)

    П'ять літ минало майбутньому поетові в перший рік Великої Вітчизняної війни, а з
    Перемоги радів на дев'ятому — народився Іван Федорович 17 жовтня 1936p. в с.
    Теліжинці на Київщині.
    Після війни біографія І. Драча складалася в прискореному темпі: за десятиліття —
    до військової служби (1955 — 1958) — він здобув середню освіту, викладав
    російську мову та літературу в сільській семирічці, був на комсомольській роботі
    — інструктором райкому комсомолу. Після армії вчився в Київському університеті
    (завершував навчання заочно, бувши співробітником «Літературної газети»),
    закінчив Вищі кіносценарні курси в Москві (1964), працював у сценарному відділі
    Київської кіностудії ім. О. П. Довженка, редакції журналу «Вітчизна», в Спілці
    письменників України.
    Чимало списів ламалося навколо поеми «Ніж у сонці» (1961), якою молодий поет
    дебютував в «Літературній газеті» ще до виходу першої збірки — «Соняшник».
    Нечасто перші книжки молодих літераторів стають таким помітним явищем, як
    «Соняшник». Ця збірочка, що містила сорок умовних балад, етюдів та інших
    віршованих або й не зовсім віршованих творів з примхливими образними
    асоціаціями, малозрозумілими для багатьох тодішніх читачів, і через двадцять
    років згадувалась як далеко не традиційна, задерикувата, гостросучасна.
    Драча в усіх його книжках не сплутаєш ні з ким. Але він, разом з тим, ніби
    кожного разу починається заново, ніби йде за власним закликом, проголошеним у
    другій збірці — «Протуберанці серця» (1965): «Народжуйте себе».
    Поет «народжує себе» і в «Баладах буднів» (1967), і в збірці «До джерел» (1972)
    (хоч це в значній мірі підсумкова книга, вибране з попередніх видань), і в
    інших.
    1972p. вийшла збірка І. Драча «До джерел». До вибраних творів він додав чимало
    нового, завершив її перекладами з поетів республіканських радянських літератур
    та літератур зарубіжних. Тут з'явився вірш «Зелена брама», який через
    десятиліття дасть назву книзі, що буде відзначена Державною премією СРСР.
    Та й збірка «Корінь і крона», яка вийшла у 1974 році, почалася вже тут, у
    роздумах над підсумком першого десятиліття в поезії. Ця книга, складена з двох
    розділів — «Подих доби» та «Подорожник», вивірила поета на життєспроможність і в
    координатах сучасності, і в координатах історії. За неї в 1976p. І. Драч
    удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
    У поета є наскрізна внутрішня тема, яка пронизує і з'єднує все творене ним, —
    оте горіння, палання в спразі людяності і краси, і змоги, що про нього вже
    сказано ще в першій серйозній роботі про творчість І. Драча — передмові Л.
    Новиченка до «Соняшника». Звучить ця тема і в гостро драматичній тональності
    (назвемо, крім поем «Ніж у сонці» та «Смерть Шевченка», драматичні поеми «Дума
    про Вчителя» й «Зоря і смерть Пабло Неруди»), і в мажорно-вибуховій, як у вірші
    «Небо моїх надій», що відкриває і першу збірку, і цикл «Дихаю Леніним» у книзі
    «До джерел», і збірку вибраного «Сонце і слово» (1978)
    Чергова книжка російською мовою «Зеленые врата» (М., 1980) в 1983р. відзначена
    Державною премією СРСР. «Зелена брама» у вірші, який дав назву книзі, — це
    умовний образ входу в життя і виходу, початок і кінець.
    Значного резонансу набули драматичні поеми І. Драча «Дума про Вчителя»,
    «Соловейко-Сольвейг» і «Зоря і смерть Пабло Неруди», що з'явились спочатку в
    різних книжках, а потім видані збіркою («Драматичні поеми», 1982).
    І. Драч працює в багатьох напрямах. Він видає кіноповісті «Криниця для спраглих»
    та «Іду до тебе» (1970), можна додати до них і поему для кіно «Київський оберіг»
    та кіноповість «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (обидва твори —
    в збірці «Київський оберіг», 1983). Також І. Драч активно виступає в галузі
    літературно-мистецької критики.
    Творчість І. Драча набула широкої популярності і в нашій країні, і в зарубіжжі.
    Його поезії відомі в перекладах на російську (кілька окремих видань),
    білоруську, азербайджанську, латиську, молдавську, польську, чеську, німецьку та
    інші мови, і кількість перекладних видань зростає.
    • Комментариев: 0
    • Просмотров: 813
    Дополнительно
    Комментарии к записи
    Добавить свой камментарий