ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ НАЙТИ ИНФОРМАЦИЮ ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ ПОИСКОМ


БИОГРАФИЯ


  • Биография писателей

  • Биографии актрис ( актёров )

  • Биографии певцов

  • Политические деятели / Биография политических деятелей


  • БІОГРАФІЯ

  • Біографія співака

  • Біографія письмеників

  • Біографії актрис ( акторів )

  • Політичні діячі



  • У НАС ИСКАЛИ


  • БІОГРАФІЯ ГРУШЕВСЬКИЙ

  • ЛІНА КОСТЕНКО БІОГРАФІЯ

  • БІОГРАФІЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА

  • БІОГРАФІЯ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

  • БІОГРАФІЯ АННА АНДРЕЕВНА АХМАТОВА

  • БІОГРАФІЯ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛОМОНОСОВ

  • БІОГРАФІЯ БАСТА

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • БІОГРАФІЯ МАРКО КРОПИВНИЦКИЙ

  • БІОГРАФІЯ СТАС МИХАЙЛОВ

  • БІОГРАФІЯ ІВАН ГНАТЮК


  • Новый
    Восстановить
    RSS ПОДПИСКА
    СТАТИСТИКА

    Біографія (грец. bios життя і grafo - пишу; життєпис) - послідовне зображення життя якого або особи від народження його до смерті. Завдання біографа, за визначенням Т. Карлейля, в тому, щоб «намалювати вірну картину людського земного мандрування». Не обмежуючись простим викладом зовнішніх фактів життя і цим відрізняючись від curriculum vitae і некролога, біографія ставить собі за мету якомога повніше зобразити духовне обличчя даної особи в усіх його проявах. Якщо з біографії вибираються тільки деякі характерні риси з життя та діяльності даної особи, то тоді виходить характеристика. Біографічна література надзвичайно велика. Біографи були вже в класичній старовині; такі, напр., Плутарх і Тацит. Зап.-Євр. середньовіччя знало біографії майже виключно у вигляді життєписів святих, але з XVI ст. з'явилися біографії людей світських. До-петровська Русь з особливою любов'ю займалася біографіями святих, але поряд з цим у словниках того часу, так званих Азбуковниках, зустрічаються біографії та іншого роду діячів, напр., Давньо-грецьких філософів. Біографія має надзвичайно важливе значення для цілого ряду наукових дисциплін, що мають те чи інше ставлення до людської особистості - психології, історії, педагогіки, соціології тощо, тому серед деяких наукових діячів виникла думка про організацію Біографічного Інституту для систематичного, всебічного наукового вивчення біографій « Інститут повинен являти собою як би графічну пам'ять людства, передаючи з покоління в покоління накопичений людьми життєвий досвід і знання. Разом з тим інститут повинен бути міжнародним адресним столом, де буде зареєстрований всякий, що відзначив так чи інакше свій життєвий шлях ».








    АНДРІЙ ГОЛОВКО
    АНДРІЙ ГОЛОВКО
    (1897 — 1972)

    Народився Андрій Васильович Головко 3 грудня 1887р. в с. Юрки на Полтавщині в
    заможній селянській родині.
    У 1905 — 1908 рр. навчався у сільській школі, спробував сам складати вірші
    (російською мовою). Навчаючись у Кременчуцькому реальному училищі (1908 — 1914),
    мріяв про власну літературну працю. У 1912р. під впливом «Кобзаря» почав писати
    вірші українською мовою.
    Коли навчання вже фактично було закінчено і за родинним рішенням Головко мав
    скінчити ще один, додатковий, клас, який давав право на вчительську роботу, його
    несподівано виключили з училища за участь в таємному товаристві «Юнацька спілка»
    та за писання віршів українською мовою, вміщуваних у рукописному учнівському
    журналі «Рідна мова». Жив якийсь час на хуторі Поділ, куди переїхали батьки.
    Тоді ж спробував писати прозу (автобіографічна повість «З-за хмари»). Під час
    імперіалістичної війни вступає до Чугуївського училища прапорщиків, і після
    проходження короткого курсу навчання навесні 1915-го потрапляє на фронт. Брав
    участь у боях під Рава-Руською, дістав поранення.
    Після 1917-го працює в школі, волосним інструктором з позашкільної освіти. У
    січні 1919р. в Кременчуцькому видавництві «Маяк» вийшла поетична збірка Головка
    «Самоцвіти» (17 віршів). Працюючи в місцевій кременчуцькій газеті, він друкує у
    ній в перші місяці 1919р. кілька уривків з розпочатої повісті «У дикому танку.
    (З часів німецької окупації)», але цей твір лишився незавершеним.
    Літо й осінь 1919р Головко живе разом з донькою і дружиною на далеких хуторах
    Стінка і Ляхівці. У червні 1920р. записується добровольцем у Червону Армію.
    Служить начальником кінної розвідки гаубичного артдивізіону об'єднаної дивізії
    курсантів, яка певний час діяла разом з Першою кінною армією Будьонного.
    Січень-квітень 1921p. — служба в харківській Школі червоних старшин, де він
    викладав політекономію.
    У 1922p., демобілізувавшись, повністю перейшов на літературну роботу. З 1923-го
    — член Спілки селянських письменників «Плуг». Перший його завершений прозовий
    твір — шкіц «Момент» (опублікований під назвою «Рафінована проституція»: Шляхи
    мистецтва. — 1921. — № 2). Наступні твори — шкіці «Діти Землі і Сонця» (1922),
    повісті «Можу» (1922) і «Червоний роман» (1923). 1924р. — оповідання «Крученим
    шляхом», де майже повністю збережено сюжет «Червоного роману» (для видання
    творів у двох томах (1957) автор здійснив нову редакцію повісті).
    Загальне визнання і популярність здобув Головко дитячими оповіданнями та
    повістями про сільську молодь. Оповідання «Дівчинка з шляху» (1922), «Товариші»
    (1923), «Пилипко» (1923) склали першу прозову збірку А. Головка «Дівчинка з
    шляху», що вийшла у Харкові 1925p.
    Найбільший успіх серед тогочасних творів А. Головка випав на долю оповідань
    «Пилипко» і «Червона хустина» (друга редакція 1957р.), які були опубліковані
    1924р. і стали хрестоматійними.
    З’являються також повісті «Зелені серцем» (1924) та «Пасинки степу» (1925).
    1926р. видано збірку оповідань і повістей «Можу» (в цей час Головко уже переїхав
    до Харкова).
    Восени 1926-го письменник готувався до «запису тексту» завершеного на той час в
    творчій уяві роману «Бур'ян». Вже в кінці 1927р. на республіканському конкурсі
    до 10-річчя Жовтня книга була удостоєна ювілейної премії. З'явилися переклади
    російською, білоруською, а пізніше — німецькою, угорською, польською та чеською
    мовами.
    На 1927p. в уяві письменника складається новий твір, спочатку як роман «Три
    сини» (після 1931p. — трилогія «Три брати»). У 1932p. з’явився твір «Мати» (як
    пролог до роману «Три брати»),а в 1935p. опублікована його нова (основна)
    редакція. Починаючи з зими 1934p. письменник працює над другою книгою трилогії —
    романом «Артем Гармаш», у періодиці друкується кілька фрагментів з перших
    розділів.
    Спробував А. Головко свої сили також в кіно. Написав кіноповість «Скиба Іван»
    (1934) і на замовлення Одеської та Київської кіностудій два кіносценарії —
    «Митько Лелюк» (1936 — 1937) та «Літа молодії» (1940).
    Під час війни був спочатку військовим кореспондентом авіаційної дивізійної
    газети, потім — кореспондентом газети ЦК КП(б)У «Комуніст» («Радянська
    Україна»), а з липня 1943р. працював у фронтовій газеті «За честь Батьківщини».
    З-поміж творів воєнного періоду виділяється оповідання «Дружба», яке вийшло
    окремою книжечкою в Уфі 1942р.
    1942р. в Уфі вийшла збірка нарисів «Бойові епізоди» (твори «Бойовий екіпаж»,
    «Капітан Чайка», «Снайпер Максим Бриксін» та ін., вміщувані раніше у фронтових
    газетах).
    З кінця 40-х років основною роботою А. Головка стала праця над «Артемом
    Гармашем». Роман у нинішньому його вигляді складається з трьох книг (частин).
    Перша з них вийшла друком у 1951р. (із змінами і доповненнями — в 1954р.); друга
    — в 1960р. (кількома розділами доповнена 1962р.); у трьох книгах роман
    опублікований 1971р. (з доповненням — в 1972р.). Письменник розпочав також
    четверту книгу роману, обмірковував сюжетні ходи п'ятої книги. Та їм уже не
    судилося побачити світ.
    5 грудня 1972р. А. В. Головко помер.
    Спілка письменників України встановила щорічну літературну премію імені Андрія
    Головка за кращий роман року. Іменем письменника названі бібліотеки, школи,
    вулиці, колгосп на його батьківщині.
    • Комментариев: 0
    • Просмотров: 217
    Дополнительно
    Комментарии к записи
    Добавить свой камментарий