ДЛЯ ТОГО ЧТОБЫ НАЙТИ ИНФОРМАЦИЮ ВОСПОЛЬЗУЙТЕСЬ ПОИСКОМ


БИОГРАФИЯ


  • Биография писателей

  • Биографии актрис ( актёров )

  • Биографии певцов

  • Политические деятели / Биография политических деятелей


  • БІОГРАФІЯ

  • Біографія співака

  • Біографія письмеників

  • Біографії актрис ( акторів )

  • Політичні діячі



  • У НАС ИСКАЛИ


  • БІОГРАФІЯ ГРУШЕВСЬКИЙ

  • ЛІНА КОСТЕНКО БІОГРАФІЯ

  • БІОГРАФІЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА

  • БІОГРАФІЯ ІВАН КАРПЕНКО-КАРИЙ

  • БІОГРАФІЯ АННА АНДРЕЕВНА АХМАТОВА

  • БІОГРАФІЯ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ ЛОМОНОСОВ

  • БІОГРАФІЯ БАСТА

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВОРОНИЙ

  • БІОГРАФІЯ МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ

  • БІОГРАФІЯ МАРКО КРОПИВНИЦКИЙ

  • БІОГРАФІЯ СТАС МИХАЙЛОВ

  • БІОГРАФІЯ ІВАН ГНАТЮК


  • Новый
    Восстановить
    RSS ПОДПИСКА
    СТАТИСТИКА

    Біографія (грец. bios життя і grafo - пишу; життєпис) - послідовне зображення життя якого або особи від народження його до смерті. Завдання біографа, за визначенням Т. Карлейля, в тому, щоб «намалювати вірну картину людського земного мандрування». Не обмежуючись простим викладом зовнішніх фактів життя і цим відрізняючись від curriculum vitae і некролога, біографія ставить собі за мету якомога повніше зобразити духовне обличчя даної особи в усіх його проявах. Якщо з біографії вибираються тільки деякі характерні риси з життя та діяльності даної особи, то тоді виходить характеристика. Біографічна література надзвичайно велика. Біографи були вже в класичній старовині; такі, напр., Плутарх і Тацит. Зап.-Євр. середньовіччя знало біографії майже виключно у вигляді життєписів святих, але з XVI ст. з'явилися біографії людей світських. До-петровська Русь з особливою любов'ю займалася біографіями святих, але поряд з цим у словниках того часу, так званих Азбуковниках, зустрічаються біографії та іншого роду діячів, напр., Давньо-грецьких філософів. Біографія має надзвичайно важливе значення для цілого ряду наукових дисциплін, що мають те чи інше ставлення до людської особистості - психології, історії, педагогіки, соціології тощо, тому серед деяких наукових діячів виникла думка про організацію Біографічного Інституту для систематичного, всебічного наукового вивчення біографій « Інститут повинен являти собою як би графічну пам'ять людства, передаючи з покоління в покоління накопичений людьми життєвий досвід і знання. Разом з тим інститут повинен бути міжнародним адресним столом, де буде зареєстрований всякий, що відзначив так чи інакше свій життєвий шлях ».








    Володимир Винниченко
    (26 липня 1880 — 6 березня 1951)

    Володимир Винниченко народився 14 липня 1880 року (за ст. ст.), в місті
    Єлисаветграді Херсонської губернії в робітничо-селянській родині.
    Батько його Кирило Васильович Винниченко, замолоду селянин-наймит, переїхав з
    села до міста Єлисаветграду й одружився з удовою Євдокією Павленко, народженою
    Линник.
    Від першого шлюбу мати В. Винниченка мала троє дітей: Андрія, Марію й Василя.
    Від шлюбу з К. В. Винниченком родився лише Володимир.
    В народній школі Володимир звернув на себе увагу своїми здібностями, і через те
    вчителька переконала батьків, щоб продовжували освіту дитини. Незважаючи на
    Віктор Близнець
    (1933 — 1981)

    Віктор Близнець народився в селі Володимирівці на Кіровоградщині 10 квітня
    1933р. У 1957p. закінчив факультет журналістики Київського університету.
    Публікуватися почав 1959p., а перша книжка оповідань «Ойойкове гніздо» вийшла
    1963p. Більшість написаних книжок — для дітей. Переказав з давньоруської мови
    для юного читача «Повість минулих літ» (1980).
    В. Близнець був дитячим письменником за природою свого таланту: він умів
    розглядати проблему «від початку», звертатися до найпершого значення слова й
    метафори, відкривати нове в давно знайомому. Звідси й закономірний інтерес до
    історії народу в таких творах, як «Паруси над степом» (1965), «Древляни» (1968),
    Василь Чумак
    (1901 — 1919)

    Три перші вірші поета “До праці”, “Не вам”, “Далі” були опубліковані в листопаді
    в 1917p., a 1918p. пролунав свіжий, бадьорий голос поета:
    Більше надії, брати!
    Місця сумніву нема —
    сміло і прямо іти,
    ширше ступать до мети
    з міццю, що скелі лама.
    Ці рядки, згодом покладені на музику, стали однією з улюблених пісень
    повстанців, що бачили в революції визволення від соціального й національного
    гніту. Проте самого поета серед них уже не було. Разом з Г. Михайличенком і К.
    Василь Стус
    (1938 — 1985)

    Василь Семенович Стус — український поет, літературознавець, правозахисник.
    Народився 6 січня 1938р. в селі Рахнівка на Вінниччині. Закінчив філологічний
    факультет Донецького педінституту, вчителював, працював у газеті. 1963р. вступив
    до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у Києві, звідки
    його було відраховано за протести проти арештів у середовищі української
    інтелігенції. Належав до т. зв. «шістдесятників» — опозиційно настроєних
    представників творчої молоді, які активно боролися за відродження національної
    культури, протестували проти реставрації сталінізму. 1972р. В. Стуса арештовано
    разом з іншими українськими правозахисниками та засуджено до п'яти років таборів
    ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО

    1956 рік. Після знаменитого XX з'їзду КПРС, на якому тодішній більшовицький
    генсек Микита Хрущов вжахнув світ убивчо-викривальною доповіддю про нечувані
    злодіяння сталінської бандократії, здавалося б, на нашій вистражданій землі
    ніколи не повториться розгнуздана вакханалія багатомільйонного людомору. Та
    недарма в народі кажуть: із крокодилових яєць орли не вилітають. Як засвідчило
    життя, ніколи тоталітаризму не набути людського обличчя.
    Не минуло й десяти літ після останнього цунамі сталінських репресій зими 1953
    року, як над Україною знову замаячила лиховісна примара політичного терору. На
    той час на історичну арену ступило бунтівливе покоління шістдесятників, яке й
    стало об'єктом звірячої ненависті принишклих після критики культу особи
    сталіністів.